«Не винось сміття з хати» звучить наказово як правило: те, що відбувається всередині, має залишатися всередині. Однойменний проєкт Річки — про відмінне від типового і такого бажаного відчуття дому як місця захисту й затишку — як про місце небезпеки, ретравматизації, але водночас і прийняття.
Текстиль і скло, що їх художниця використовує в інсталяції, у вишитій сукні нею ж власноруч — артефакти в кожній оселі, які мають багато рівнів спогадів: від запилених у сервантах кришталевих сервізів до побитого посуду під час сварки. Тканини мʼякі, ніжні, задушливі, примусові; а з ними й прибирання, миття підлоги, витирання, завішування, приховування. Замітання, підметення, ховання слідів.
Художниця запитує себе, що робити з досвідом, якого хотілося б уникнути в іншій реальності? Однак із цим досвідом можна вчитися жити інакше — приймати його як частину власної історії, дивитися на нього під іншим кутом і поступово вчитися піклуватися про себе в ньому.
Вхід Вільний
Деталі: lvivart.center
